швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові19179
2 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина17986
3 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»15981
4 Синонімія в українській мові12759
5 Твір - роздум на суспільну тему в публіцистичному стилі на тему "Природа - мати. Будь же сином"12578
6 Образ Сехісмундо у драмі "Життя це сон" (Кальдерон)12485
7 Мужній і шляхетний лицар Айвенго (Образ Айвенго. В. Скотт)12274
8 Твір на тему поспішай робити добро11795
Реклама
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення
загрузка...

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: « Архетип колективного безсвідомого » (ID:10940)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   12 кб.


Психологія і педагогіка, контрольна 2.



План






1. Архетип колективного безсвідомого


Надаючи, як і Фрейд вирішального значення в регуляції поведінки безсвідомому Юнг виділив поряд з
індивідуальною (особистою) формою колективну, котра ніколи не зможе стати змістом свідомості. Колективне без
свідоме утворює автономний психічний фонд, в якому відбитий досвід попередніх поколінь. Первинні утворення, що
входять до цього фонду – архетипи (загальнолюдські первообрази) лежать в основі символу творчості, різних
ритуалів, снів і комплексів.

Юнг намагається опертися на думку Гете, який назвав життєві установки “систолою і діастолою” та вказав, що
вони повинні мати гармонійну єдність і послідовність у ритмі життя. Здійснити реально цей ритм дуже важко. Це
вимагає мистецтва жити. Юнг бачить тут два можливих виходи: покластися повністю на несвідоме, щоб природні
закони не порушувались актом свідомості, або ж бути надзвичайно свідомим, щоб упроваджувати в життя протилежні
установки.

Юнг відкидає можливість повернення до стану тваринної несвідомості, вибираючи найтяжчий шлях – до
усвідомленості. Але це майже “надлюдський ідеал”, пов’язаний з вищою психічною зрілістю, з оновленням життя.
Юнг називає це переходом до протилежної проблеми і вважає, що психологічна теорія, яка хоче бути чимось
більшим, ніж допоміжний технічний засіб, має ґрунтуватися саме не такому принципі протилежностей. Без нього
вона зможе лише реконструювати невротичну, неврівноважену психіку. За Юнгом, не існує, систем саморегулювання
без такого принципового протиставлення. Найбільшою мірою це стосується психічного. Його саморегуляція
здійснюється як шляхом перенесення енергії з одного об’єкта на інший, що було названо Юнгом “рішенням шляхом
перенесення”, так і проекцією несвідомого змісту на якийсь об’єкт. Спочатку проектується поверхневий зміст
несвідомого, про яке ми дізнаємося зі снів, симптомів, фантазій. Ці вияви психічного життя мають у своїй
основі ремінісценції особистості. Нарешті, можуть виступати такі фантазії, що мають надзвичайний характер. У
такому випадку лікар виступає чаклуном, демонічним злочинцем або ж носієм доброї волі, наприклад, спасителем і
ін. Пацієнти не усвідомлюють, щ їхні фантазії виникають в них самих і, власне, нічого спільного не мають з
лікарем. Але зміст цих фантазій свідчить, що в рамках досвіду особистості немає джерел для таких пригадувань і
такого роду проекцій. Відтак, за Юнгом, постає необхідність звертання до колективного несвідомого.

Підбираючи докази. Юнг робить посилання на працю Фрейда "Дитячі пригадування Леонардо да Вінчі, в якій
наводяться факти з висловлювань Леонардо про двох його матерів, а також на спогади Бечвенуто Челліні, в яких
той розповідає про своє подвійне походження. Юнг бачить у цьому "міфологічний мотив". Адже й багато героїв
різних сказань мають двох матерів (земну й небесну). Ці факти начебто виходять за межі особистих пригадувань і
породжують думку, що в людині, крім особистих споминів, існують великі первісні картини, як їх ще задовго до
виникнення аналітичної психології назвав німецький історик культури Я.Буркгардт.

Юнг наполягає на спадковості людських уявлень, що панували в далекі стародавні часи. Доказ убачається в тому
факті, що певний матеріал саг, їхні мотиви повторюються в ідентичних формах повсюдно. У стані психічної
хвороби людина може відтворювати картини, добре відомі зі стародавніх текстів. Чимало таких фактів Юнг
наводить у своїй книзі "Мандри й символи лібідо".

Так Юнг підходить до свого іншого відкриття — ідеї про найглибший шар несвідомого, в якому дрімають
загальнолюдські, первісні образи, що отримали славнозвісну назву архетипів колективного несвідомого, або
домінанти.

За визначенням Юнга, архетипи — це комплекси якихось пережитих подій, які постають фатальним чином, а їхня дія
починається саме в нашому особистому житті. Бажаючи показати, що ця ідея має саме "архетипну" природу, а також
те, що вона розроблялася філософською думкою протягом тисячоліть. Юнг віднаходить цей термін у працях
стародавніх ідеологів церкви (Філона Іудейського, Іринея, Діонісія Ареопигіти, Августина), a серед своїх
сучасників — у Л.Леві-Брюля. Але найбільше Юнг цінує вчення Платана про "потойбічний" світ ідей, що влучно
розкриває зміст поняття архетипу. Таким чином, постають два шари несвідомого: той, що належить особистості, і
той, що властивий колективу, спільноті.

Первісні колективні образи як найстаріші й найзагальніші форми уявлень людини є водночас і почуттями, і
думкою. У цьому — їхня нерозчленованість і синкретизм. Вони мають власне самостійне життя і можуть мандрувати
з однієї голови до іншої, виступаючи в аналогічних, але різних за своїм чуттєвим втіленням образах.

Тільки-но лібідо звільняється від інфантильної форми перенесення, властивої особистості, воно спускається в
глибини несвідомого і оживлює там усе те, що доти дрімало. Так, лібідо відкриває скарб, з якого людство бере
вихідний, початковий матеріал для своєї творчості. Саме з цього джерела воно піднімає своїх богів і демонів, а
також усі свої найвидатніші ідеї, без яких людина не була б людиною. Саме в цьому пункті свого вчення Юнг
виявляє себе як "епістемологічний преформіст". Е.Болер у передмові до книги Юнга “Свідоме й несвідоме” прямо
заявив, що той у систематичній та історичній формі показав, що реальність зовнішнього світу без реальності
світу внутрішнього взагалі не може бути зрозумілою, адже все пізнання складається з душевних елементів. Ось
чому єдність картини світу виникає не з раціоналістичної конструкції, а на основі того, що суб'єкт об'єктові
та об'єкт суб'єктові слугують фоном. Юнг використав для своєї картини світу Кантову думку про апріоризм
пізнання. Адже цим образи й символи підносяться до рангу категорій пізнання, в той час як раніше вони
тлумачились лише як тінь буття, його плоске відображення. Болер схвально вітає цей крок Юнга "назад до
Канта".



2. Психологічні типи особистості


У багатьох своїх працях Юнг приділяє велику увагу проблемі установки (настановлення), її основних видів і
доходить висновку про існування двох людських типів: інтровертів і екстравертів. Перша установка в нормальному
випадку свідчить про особистість якій властиві вагання, розмірковування, заглиблення в себе, страх перед
об’єктами, постійне перебування в обороні, недовір’я до спостережень. Друга установка дає нам істоту люб’язну,
попередливу, відкриту, з доброю волею, готовністю до послуг, що легко знаходить себе в тій чи іншій ситуації,
швидко встановлює відносини і часто безтурботно і з повним довір’ям іде на ризик у незнайомих обставинах,
незважаючи на можливі сумніви. У першому випадку вирішальним фактором поведінки стає суб’єкт, у другому –
об’єкт.


а) поняття екстраверсії

Екстравертована людина більше повернута в бік сприйняття, ніж уявлення. Така людина легко піддається впливу
оточуючих, стимулам ззовні, постійно шукає нових пригод, полюбляє ходити у кіно, дивитися телевізійні
передачі. Він гарно почуває себе в веселому товаристві, де отримує одразу ж багато відчуттів і багату
інформацію, і з задоволенням проводить час з приятелями, говорячи про те, чи про інше. Серед улюблених занять
таких людей слід відзначити спорт, в якому вони або активно беруть участь, або з задоволенням дивляться.

При деякій поверховості мислення все, що потрапляє ззовні не піддається особливому аналізу. Це зумовлює
потрапляння під чужий вплив і легковірність. Будь-яке повідомлення, що слідує в категоричному тоні, для
екстравертованої особи – беззастережний факт, навіть в тому випадку, коли достатньо хоча б трохи замислитися і
співставити факти, щоб виникли сумніви в достовірності інформації. Тому часто описуваний тип людей стає просто
рупором його оточення. Все, що вони чують від інших, читають, чують по радіо, є для них беззаперечною істиною.
Однак їх думки не відрізняються стійкістю, оскільки внутрішньо не переробляються. Тому нове повідомлення, яке
містить нове висвітлення відомих фактів може легко перевернути їх свідомість.

Явним зверненням до того, що приходить ззовні обумовлена безпосередність реакцій на зовнішні подразники.

Замовити реферат
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1542
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником7348
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити1562
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»2648
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана7735
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4199
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4111
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука5385
Реклама

Цікаве
загрузка...