швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові19179
2 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина17986
3 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»15981
4 Синонімія в українській мові12759
5 Твір - роздум на суспільну тему в публіцистичному стилі на тему "Природа - мати. Будь же сином"12578
6 Образ Сехісмундо у драмі "Життя це сон" (Кальдерон)12485
7 Мужній і шляхетний лицар Айвенго (Образ Айвенго. В. Скотт)12274
8 Твір на тему поспішай робити добро11795
Реклама
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення
загрузка...

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: « Історичний аспект римського права.» (ID:10894)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   21 кб.

План




Вступ

Римський юрист (та й не тільки юрист) знайомство з будь-якою новою для себе річчю або справою розпочинав з
вияснення таких питань: Quis? Quid? Quibus auxillius? Cur Quomodo? Quando? – Хто? Що? Де? Зчиєю допомогою? Для
чого? Яким чином? Коли?

Знайомлячись глибше з римським приватним правом несподівано для себе виявляєш, що воно принаймі, в деяких
випадках є більш справдливим і логічнішим від того цивільного колексу, який дістався незалежній Україні у
спадок від колишнього СРСР.

Гр. Д наприкінці 90-х рр. Отримав у спадщину машину, і , оскільки він носить окуляри у декілька діоптрій,
продав її і купив дачну ділянку з цегляним будинком. Через півроку продавець дачі помер, його дружина на
підставі того,що угода купівлі-продажу здійснювалася без її відома (хоч і була нотаріально завірена) подала у
суд заяву про визнання цієї угоди недійсною. Суд вирішив повернути Д. Його гроші у купонній масі – якраз на
пару жіночих чобіт. Д. Не заспокоївся, за 200$ винайняв найкращого в місті адвоката-цивіліста, і ось уже новий
суд прийняв “соломонове” рішення. Угода була визнана недійсною, але Д. Мали повернути приблизно 2000$, звісно,
у гривневому еквіваленті. Проте, оскільки власниця ділянки уже тоді була пенсіонеркою, уся сума має
повертатися по 17 гривень. У випадку смерті боржника її спадкоємці боргу не успадкують, тому Д. Мусить
молитися (це уже не суд, а сам Д. Так для себе постановив), щоб йогоборжниця прожила якнайдовше. За кілька
років інфляція з”їла добру половину боргу, якщо рахувати долоровий еквівалент. Так от, у римському приватному
праві даний казус не просто абсурдний, а абсурдний потрійно. По-перше, майнові угоди pater familias членами
його сім”ї оспорюватися не могли ні до смерті, ні – після. По-друге, присуджений римським судом борг підлягав
погашенню протягом місяця. По-третє, в Римі “помирала людина, а не борг”, тобто, спадкоємці отримували не
тільки активи, але й борги померлого. Висновок напрошується сам по собі – знайомство з де-факто більш
досконалим правом, яке має світовий авторитет, не завадило б ні пересічному громадянину, а ні, тим більше,
сучасному юристу.


1. Історичний аспект римського права.

Римська держава була найбільшою державою античного світу. Її кордони простягалися від Британії до Вірменії,
від Галії і Германії до Єгипту та Іудеї. По суті справи це була чи не найбільша (якщо не брати до уваги
колонеальних держав) імперія світу. Законодавство цього мультинаціонального об”єднання мусило виробити такі
правові норми, які, з одного боку, не викликали принципових заперечень у підданих метрополії та провінцій, а,
з другого, - взаємно узгоджували інститути національного законодавства суб”єктів імперії. З врахуванням
різного ступеня розвитку, національних традицій, релігійних вірувань тощо народів, що мирно чи силою зброї
уживалися на території Римської держави, стає зрозумілою уся грандіозність завдання.

По-друге, Римська держава історично виникла пізніше, ніж східні деспотії чи грецькі поліси, і у своєму праві
мала змогу успішно запозичувати певні правові інститути, що склалися поза межами Риму. Наприклад, іпотека була
винайдена в Стародавній Греції. Порівняльний аналіз допомогав узяти справді краще з правового досвіду
народів-суб”єктів імперії.

По-третє, історичний розвиток Римської держави та римського права охоплював тисячоліття. Умовною датою
заснування Риму вважається 21 квітня 753р. до н.е. Західна Римська імперія проіснувала до 476 р. н.е.,
Візантія, чия правова система була прямим продовженням римської традиції, протрималася ще тисячу років. І,
хоча занепад рабовласницьких відносин у Візантії означав і занепад класичного римського права, ще кілька сот
років воно трималося і навіть розвивалось та удосконалювалось. Тим самим отримуємо близько 1,5 тис. (!) років,
протягом яких проходили перевірку часом ті чи інші правові інститути, відкидалося застаріле і замінювалося
удосконаленим новим. Напевно, жодна в світі правова система не може похвалитися подібними можливостями.

Четверте, авторитет правознавців у Римській державі перебував на висоті, практично недосяжний у порівнянні з
усіма минулими і навіть сучасними державами світу. В період Республіки кар”єра юриста відкривала найширші
можливості для амбітних вихідців з усіх верств населення, а для осіб, які не належали до сенаторської верстви,
взагалі стала єдиним можливим шляхом до найвищих державних посад. Досить згадати той авторитет і влив, якими
користувався Марк Туллій Цицерон, чиє походження вершників було, здавалось би, занадто низьким для
скільки-небудь успішного просування в аристократичній республіці, якою і був Рим. Посада префекта преторія
(своєрідного консультанта імператора з питань юриспруденції) була другою за значимістю в неписаному табелі про
ранги Риму період Імперії. Тим самим, юриспруденція (а не бізнес, масова культура, військова справа тощо)
протягом сторіч приваблювала надто амбіційних, освічених, розумних громадян (в сучасних державах світу,
правознавство також підносить до високого суспільного щаблю, і приносить непоганий дохід, але багато
потенційних геніїв ідуть у науку, комерцію, мистецтво і т.д. Титанічний результат цих спільних зусиль
інтелектуальної еліти – це і римське право.

По-п”яте, римське суспільство приділяло праву виключну роль в справі розбудови держави і підтримання моральних
устоїв. Право розглядалося не як інструмент досягнення корисливих цілей найбільш освітчених чи заможних верств
населення, а в якості інструменту справедливості. Iustitua in suo tribuendo cernitur – Справедливість полягає
в тому, щоб кожному дати те, що йому належить (Дігести). Не випадково, саме в Римі були вироблені чотири
заповіді юриста: Dic, duc, fuc, fer - Говорити пр

авду, веди справу чесно, роби потрібне, стійко переноси труднощі. Римське право класичної доби, принаймні
зовнішньо, декларувало і затверджувало рівність усіх громадян перед законом, зокрема, патрон, який завдавав
шкоди інтересам клієнта, підлягав прокляттю і навіть судовому переслідуванню. Тим самим в уявленні
повноправних римських громадян це право бачилося позакласовим, максимально об”єктивним. Незважаючи на втрату
даної ознаки в період пізньої Імперії, рецепція римського права в нових історичних умовах відроджувала саме
цей забутий принцип рівності серед громадян.

Шосте, розвиток продуктивних сил та виробничих відносин у Римській державі сягнув раніше небаченого рівня.
Європейські країни зуміли вийти на подібні об”єми економічних відносин (оренда, позика, фрахт, іпотека,
товариства тощо) аж в період раннього капіталізму. При цьому виявилося, що цілком допустимі прямі запозичення
з римського права, звичайно, з врахуванням окремих національних особливостей кожної держави.

Можна говорити про певну досконалість римської правової системи не лише стосовно власної епохи, але й – до
деякої міри – відносно усіх наступних, нерабовласницьких формацій. Розвиток продуктивних сил породжував
аналогічні проблеми у галузі майнових відносин – зумисні банкрутства, зловживання довіреним майном (трасти),
фінансові піраміди і т.д. і т.п. Слід також прийняти до уваги той момент, що велич Древнього Риму мала майже
гіпнотичний вплив на політиків пізнішого часу. Так, наприклад, латинська мова була мовою міжнародної
дипломатії аж до XVIII ст влючно. Аналогічно римське приватне право сприймалося законодавцями Відродження та
ранньогокапіталістичної епохи як своєрідний зразок, взірець для наслідування. Тому, можна говорити, що правові
системи усіх європейських і багатьох неєвропейських країн, у більшій чи меньшій мірі, зазнали впливу римського
права.

2. Розподіл римського права на приватне і публічне. Приватне право для прийдешнього.

Будь-яка історична форма права, включаючи і римське право, об”єднує в собі право публічне і приватне. Поняття
сучасного приватного права можна визначити як сукупність правових норм, що регулюють майнові відносини між
учасниками обігу методом рівності сторін (таке тлумачення, зокрема, подає О. А. Підопригора). Сучасне приватне
право регує також деякі особисті немайнові відносини. Майнові відносини, основані на підпорядкуванні однієї
сторони іншій – фінансові, бюджетні, сімейні тощо – сучасним цивільним правом не регулюються.

Дві тисячі років назад розподілення приватного публічного права проводилося за дещо іншим принципом. Так,
римський юрист Ульпіан запровадив таке розмежування: публічне право – це те, яке “ad statum rei Romana
spectat” – звернене до статусу Римської держави, а приватне - “ad singulorum utilitatem”, тобто, чітко має
на увазі вигоди окремих осіб. Тим самим в основу чіткого поділу покладено характери інресів: публічне право
стосується інтересів держави, приватне –окремих осіб. Це основна, але далеко не єдина принципова відмінність
двох форм .

Для публічного права існував принцип “ius publicum privatorum pactis mutari non potest”, тобто, норми
публічного права не можуть змінюватися угодами окремих осіб, більше того – окремі особи (включаючи посадових),
взагалі не можуть корегувати найменьші норми публічного права. Спроба “домовитися” з митником про розмір мита

Замовити реферат
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1542
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником7348
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити1562
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»2648
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана7735
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4199
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4111
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука5385
Реклама

Цікаве
загрузка...